Священномученик Макарій, Митрополит Київський і всієї Русі

Sshmch Makariy

 

Є святі, які прославилися однією подією зі свого життя. Та саме ця подія стала доказом їхньої святості та найбільше запам’яталася майбутнім поколінням.

Священномученик Макарій жив у ХV ст. та пробув митрополитом Київським і всієї Русі менше трьох років.

Спочатку, близько 1478 року, він став архімандритом Віленського Троїцького монастиря та митрополичим намісником над усіма православними монастирями і церквами Литовського князівства. Митрополитом Київським та всієї Русі архімандрита Макарія обрали у 1495 році.

У ті часи усі київські митрополити, які були до Митрополита Макарія, жили не у Києві, адже давнє місто було напівзруйнованим, а з 1471 року навіть перестало бути столицею. Їхати туди вважалося небезпечним через напади татар, які пограбували, зокрема, Софійський собор. Тож після обрання митрополитом Макарій, за прикладом своїх попередників, якийсь час жив у Вільно. Там він боровся проти папістів, які намагалися пригнітити Православну Церкву та залучали православних вірян у католицтво; також стежив за моральністю підвладного йому духовенства і протистояв намаганням мирян вирішувати справи Церкви.

У 1497 році Митрополит Київський і всієї Русі Макарій вирішив поїхати у Київ. Він вважав своїм архіпастирським обов’язком відвідати та відновити давню кафедру київських митрополитів, підтримати киян. Зокрема, Митрополит Макарій збирався відбудувати Софійський собор, на що зібрав і мав везти кошти. На вмовляння відмовитись від поїздки митрополит Макарій відповідав: «Митрополит Київський мусить бути в Києві».

Однак, планам митрополита не судилося здійснитися. Саме під час поїздки митрополит Макарій прославився мученицькою смертю.

Сталося це у селі Скриголов, що недалеко від міста Мозир, на Прип’яті (територія сучасної Білорусі). Митрополит Макарій проїжджав повз це село саме у неділю (1 травня за ст. ст., або 14 травня за н. ст.) та зупинився, аби відслужити у місцевій церкві Службу Божу.

Під час Божественної Літургії стало відомо, що наближаються татари. Митрополит Макарій вийшов на амвон і повідомив про це вірян, закликаючи їх сховатися: «Рятуйтесь, діти мої, а мені не можна. Я віддаю себе в руки Господні». Віряни сховалися у лісах. Сам митрополит лишився у церкві та продовжив Службу Божу. Увірвавшись до храму, татари вбили митрополита Макарія прямо перед Престолом у вівтарі, відрубавши йому голову. Оскільки священномученик тримав Святий Потир правою рукою надто міцно, вбивці, аби забрати святиню, відрубали митрополиту Макарію праву руку. Почт митрополита частково вбили, частково забрали у полон.

Після відходу татар місцеві селяни повернулися до свого села. Через декілька місяців під час косовиці було знайдене серед трав нетлінне тіло митрополита Макарія. Незабаром разом з монахами Києво-Печерської Лаври мощі доставили зі Скриголова до Києва у Софійський собор, поклавши їх у раку.

Біля раки священномученика Митрополита Макарія сталося багато чудес. Після чого у 1547 році митрополита Макарія було канонізовано. З того часу мощі священномученика перебували у Софійському соборі. Та у 1930-х роках їх перенесли у Володимирський собор, де мощі і понині.

 

tropar i kondak sshmch Makariy

 

Molitva1 sshmch Makariy

 

Molitva2 sshmch Makariy

 

Дополнительная информация