Історія Свято-Макаріївської церкви

 

Sv-Makarievskiy hram 19vek

Свято-Макаріївська церква тривалий час була єдиною дерев'яною церквою у Києві. Вона – одна з небагатьох, що збереглася після повсюдних руйнувань церков у Києві, зокрема в 1930-х роках. За весь час від заснування до нині у храмі не служили Службу Божу тільки протягом 1938 – 1941 років.

Свято-Макаріївську церкву збудували у 1897 році. Освячена вона на честь Священномученика Макарія, Митрополита Київського і всієї Русі.

Задумали побудувати церкву на Татарці з двох причин – через малу духовну освіченість місцевих жителів і у зв'язку з наближенням дати 400-ліття з дня мученицької кончини Священномученика Макарія, Митрополита Київського та всієї Русі. На його честь у 1896 році й було вирішено побудувати храм і школу.

Основою для будівництва стала розібрана церква на честь Святителя Димитрія Ростовського, що була на Байковому кладовищі. На її місці вже збудували новий кам'яний храм. Тому будівельний матеріал перевезли на Татарку. Іконостас колишньої церкви відновив Духовний Собор Києво-Печерської Лаври і також передав до майбутнього храму на честь Священномученика Макарія.

Церкву на Татарці побудували швидко – менше ніж за півроку. 14 травня 1897 р. з благословіння високопреосвященнішого Іоанникія, Митрополита Київського і Галицького, відбулася закладка церкви.

Особливо посприяв будівництву та подальшій розбудові Свято-Макаріївського храму і недільної школи при ньому о. Костянтин Терлецький, настоятель Свято-Феодорівської церкви (інакше її називали Лук'янівською церквою). Саме з неї 30 листопада 1897 року вранці після ранньої Божественної Літургії відбувся Хресний хід до новозбудованого Свято-Макаріївського храму. Тоді, у день Апостола Андрія Первозванного, було освячено нову церкву. Освячення очолив єпископ Сергій (Уманський) – голова Київської Релігійно-Просвітницької Громади.

Спершу храм і школа розміщувалися в одній будівлі. Та через рік, восени 1898 року, о. Костянтин Терлецький почав будувати окреме приміщення для школи. Воно з'явилося влітку 1899 року. У цьому приміщенні розмістилися школа і квартира священика (тоді — о. Михаїла Алабовського).

Відтоді у Свято-Макаріївській церкві богослужіння почали проводити регулярно щонеділі й по святкових днях, а по вівторках увечері співати Акафіст «Успінню Пресвятої Богородиці», після якого виголошувалась проповідь.

До 1922 року при Свято-Макаріївському храмі існувало братство, яке займалося просвітою та благодійністю. Зокрема, зусиллями братства при храмі було організовано притулок для дітей, куди бідні батьки могли безкоштовно приводити і лишати на день своїх дітей. Також діяла бібліотека.

Після жовтневого перевороту будівлі школи та притулку нова влада у церкви забрала. Приміщення школи пристосували під житловий будинок. Будинок дитячого притулку було перетворено на тубдиспансер.

У 1937 році настоятеля церкви (тоді – о. Никодима Яновського) було заарештовано. Церкву пристосували під лимарню, зруйнувавши дзвіницю та купол.

1942-го року місцеві жителі зареєстрували церковну общину та з дозволу німців почали відновлювати храм. Було влаштовано вівтар, крилас, поставлено фанерний іконостас, зібрано деякі ікони. Освячення храму і Престолу провів з благословіння преосвященнішого Пантелеймона, Єпископа Київського, ієромонах Анатолій.

У 1945 році (17 грудня, у день Великомучениці Варвари) настоятелем Свято-Макаріївської церкви став о. Георгій Єдлінський. З його приходом розпочалося повне відродження храму. О. Георгій зумів об'єднати довкола нього парафіян і посприяв відродженню колишньої краси храму. З 1947 року на прохання о. Георгія художник І. С. Їжакевич написав ікони Священномученика Макарія, Божої Матері «Несподівана Радість», Святителя Николая «Мокрого», Великомучениці Варвари, Преподобного Феодора Освяченого, Священномученика Іоанна Воїна, Преподобного Серафима Саровського. Учні видатного художника написали інші ікони.

За проектом архітектора А. І. Мурашка (вулиця, названа на честь нього, недалеко від Татарки) було створено новий дубовий іконостас, який було освячено у 1952 році. Тоді ж встановили нові криласи, свічний ящик та кіоти для ікон.

У 1991 році за ініціативою настоятеля протоієрея Анатолія Затовського було відновлено куполи храму. З 2006 року настоятелем храму став протоієрей Владислав Софійчук.

При Свято-Макаріївському храмі з 1989 року діє недільна школа, в якій навчаються дорослі й діти різного віку. Благодійна організація «Дияконія», що діє при храмі, реалізує різні соціальні проекти. Також з 1999-го проводить свою роботу Всеукраїнське православне педагогічне товариство, організоване священиками Свято-Макаріївського храму.

З лютого 2013 року богослужіння стали звершуватися щоденно. З цього часу не тільки по суботах, неділях і у свята, а кожного дня правиться Божественна Літургія, на котрій віруючі причащаються Святих Христових Таїн. Щовечора правиться вечірнє богослужіння, зокрема щочетверга також співається Акафіст Священномученику Макарію. Кожної п'ятниці увечері служать парастас.

Більш повну історію Свято-Макаріївського храму читайте, перейшовши за посиланням.

Sv-Makarievskiy hram

Більше фото – у галереї.

 

 

Дополнительная информация